#відзнакакапіноса #етноблогер2021 Час підбивати підсумки! Ось і закінчується конкурс "Етноблогер-2021". Можу сказати, що для мене це був цікавий досвід. Завдяки участі в конкурсі, я знаходив та ділився з вами інформацією про традиції та історію нашого народу. На останок пропоную вам розібратися з видами деревообробних ремесел, яких в Україні завжди було чимало: - Бондарство - відоме в Україні ще з Х століття. Бондарі виготовляли дерев'яний посуд, відра, діжки, балії та барила. - Стельмаство з'явилося трохи пізніше, бо потребувало більших навиків та кількості матеріалів. Стельмахи виготовляли дерев'яні транспорт та колеса до нього. - Теслярство - один з наймасштабніших деревообробних промислів, який передбачав зведення дерев'яних житлових та господарських будівель. - Столярство включало в себе виготовлення хатнього начіння: лав, столів, табуреток, стільців, скринь. Ось такі різноманітні заняття були поширені в Україні з давніх часів та продовжують розвиватися до сьогодні. А я з нетерпінням чекаю на результати конкурсу

#відзнакакапіноса #етноблогер2021 "Порожній млин і без вітру меле". Перші вітряні млини з'явилися в Україні у добу Гетьманщини (ХVII ст.), але масово будуватися почали лише через 100-150 років. Спершу українці негативно сприймали млини та вважали, що там живе нечиста сила. У народних віруваннях про такі машине не йшлося, тому їх і боялися. Але з часом мельники стали користуватися особливою повагою серед громади. Побудувати млини міг далеко не кожний, адже це було недешеве задоволення. Найкоштовнішими були жорна. Процес будування міг зайняти до двох років. Більше половини вітряних млинів на території України були у власності магнатів, менші частини належали козакам, монастирям та ратушам. Сьогодні ж вітряних млинів залишилось критично мало, тому їх особливо цінують в тих краях, де їх вдалося зберегти.

#відзнакакапіноса #етноблогер2021 "Якщо голова болить - то в церкву йди!".     Ще з часів Київської Русі релігія посідала чильне місце в житті українців. Навіть сьогодні майже в кожному населеному пункті є принаймні одна церква. Кам'яні храми вже мало кого дивують, тому сьогодні розповім вам про дерев'яну церкву ХVІІІ ст., яка знаходиться у Седніві (під Черніговом). Храм збудовано у стилі монументального українського бароко без жодного цвяха. Це одна з найстаріших дерев'яних споруд на території України. У цій церкві, вирушаючи у похід, освячували свою зброю козаки седнівської сотні, і саме тут знімалися ключові сцени першого радянського фільму жахів, знятого за мотивами гоголівського твору «Вій». Сьогодні це діючий храм Української православної церкви Київського патріархату, і кожен бажаючий може відвідати її та поринути у славетні часи українських козаків.

#відзнакакапіноса #етноблогер2021 "Пошануй худобу раз, а вона тебе десять раз пошанує." Здавна сільське господарство відігравало значну роль для українців. Тож сьогодні поговоримо про виникнення та розвиток скотарства на теренах нашої країни. На українських землях тваринництво відоме ще з неоліту (а це приблизно 5 тис.до н.е.😮). Відомо, що трипільці розводили овець, свиней та кіз. Остаточно закріпилося скотарство за часів Київської Русі, тоді особливу цінність мали коні, яких використовували для військових цілей. Більше за коней цінувались лише верблюди, які потрапляли до Русі завдяки торговим караванам із країн сходу. Верблюди - витриваліші за коней, та не потребують великої кількості їжі та води, тому на той час - це був ідеальний варіант для участі у військових походах. Скелети верблюдів археологи знаходили під час розкопків курганів на території чернігівської та київської областей. Київська Русь занепала, але скотарство продовжило жити в Україні. Окрім худоби, українці почали розводити й птиць (курей гусей, качок, індиків). Сьогодні тваринництво вносить вагомий вклад в економіку нашої держави, тому можна сказати, що ми продовжуємо традиції наших предків!

#відзнакакапіноса #етноблогер2021 поШУМіли сьогодні!🇺🇦 У Нідерландах сьогодні пройшли перші репетиції учасників пісенного конкурсу "Євробачення-2021". Наш гурт @go_a_band за підсумками балів від преси впевнено посів 1 місце випередивши головних фаворитів конкурсу Мальту🇲🇹 та Литву🇱🇹. Цікаво, що це перша пісня в історії конкурсу, яка виконується повністю українською мовою. "Шум" - давня українська веснянка, яка походить ще з дохристиянських часів. За однією з версій етнографів, "Шум" - це звертання до бога лісу, за іншою - у південнослов'янських мовах "шум" - це ліс. Що ж, наскільки вдалим буде виступ нашого гурту на конкурсі побачим вже 18 травня. А поки можна переглянути відео з сьогоднішньої репетиції.

#відзнакакапіноса #етноблогер2021 "Без хазяїна двір плаче, а без хазяйки - хата." Сьогодні поговоримо з вами про українські хатки. Хата - це не просто дім, в якому проживала сім'я, це - святиня для кожного з членів родини. Саме тому в кожному куточку нашої України існують свої традиції та "хатні" забобони. Наприклад, є звичай обводити червоною смугою всі стіни трохи вище підлоги для захисту від нечистої сили та злих духів. Поріг для українців також має велике значення. Здавна його вважають місцем, де перебувають предки, й пов'язано це з первісним звичаєм - ховати померлих в хаті під порогом. В весільному дійстві поріг - місце єднання двох родин. А найважливішим місцем в українській хаті було покуття, де завжди вішали вишиті рушники та ікони. Найважливіші родинні питання вирішувалися на зборах біля покуття. А на Різдво тут ставили дідух ( різдвяна прикраса з соломи). Ще одним символом типової хати є піч. В сучасному житті все рідше в домівках можна зустріти піч, але для наших предків вона відігравала велике значення. Вогонь в печі вважався священим, господарі оберігали його. В піч категорично заборонялось кидати щось нечисте, щоб не накликати пожежу. Як підсумок, можу сказати, що українська хата є особливим мікросвітом, який ми маємо зберегти та передати наступним поколінням!

#етноблогер2021 #відзнакакапіноса "Христос воскрес!" З самого ранку лунають ці слова, замість звичного "Привіт". Все тому, що сьогодні найважливіша подія церковного року - Великдень. Наші предки здавна ретельно готувалися до цього свята та вважали цей день особливим, адже це "Великий День". Ісус Христос через добровільну смерть і воскресіння завершив перехід з рабства смерті до вічного життя. Тому Великдень - свято єдності з усім світом та Богом. Найважливіший символ цього дня - писанка. Традиція розмальовувати курячі яйця є практично у всіх народів, але лише в Україні можна зустріти таке різноманіття технік розпису яєць: писанки, крашанки, мальованки, дряпанки, крапанки, солом'янки... Яйце - символ нового життя. Наші предки катали писанки по землі для родючості та зберігали їх впродовж року, щоб захистити родину від негараздів. Ще один важливий атрибут Великодня - паски. До випікання пасок українські ґаздині завжди ставилися з певною святістю, адже погані думки можуть зіпсувати паску, яка є символом присутності Бога у житті людини. Існує чимало цікавих традицій та повір'їв про Великдень, якими я поділюсь з Вами у наступному дописі! Світлого вам Великодня!😉

#етноблогер2021 #відзнакакапіноса Йому😎 Всім привіт🖐 "Ремесло хліба не просить, а дає." Саме тому розповідати про ремісництво, я почну з хліборобства, яким на теренах України займалися з давніх-давен. У часи трипільської культури (чотири тисячі років до н. е) вирощування злаків посідало чільне місце серед господарських занять — таких, як мисливство, збиральництво, рибальство, до певної міри тваринництво. Сприятливі кліматичні умови, погідний ландшафт, родючі чорноземи спонукали до праці у полі. Минали тисячоліття, відбувалися переміщення давніх хліборобських племен з місця на місце, і все ж, хто б не оселявся на тій землі — неодмінно відновлював традиції вирощування хлібних злаків. У результаті безперервної хліборобської діяльності, на сучасній території України, з'явилися багаті народні традиції у плеканні зернових культур. Мабуть, саме тому, до сьогодні наш народ шанобливо ставиться до хліба, а пшеничні поля - одна з візитівок України.