«... смутно, що не можеш ти своїм життям до СЕБЕ дорівнятися». Так каже Мавка Лукашеві в «Лісовій пісні» Лесі Українки. Мені ці слова так глибоко запали в душу, що я до них часто повертаюся. Запитую себе, чи я своїм життям зможу дорівнятися до себе. Не завжди відповідь «Так». Часом я зупиняюся через страх, задихаюся від зневіри, тягну те, що треба покинути. Гайную час. 🤷🏻‍♀️ ⠀ А от Марина Абрамович... Вона геть інша! Вона боїться, але ризикує. Її не зупиняє біль, небезпека, фізичне і моральне виснаження, вщент розбите серце. Вона сама встановлює собі межу й щоразу відсовує її далі і далі. ⠀ У своїх перфомансах Марина часто виступає оголеною. А в автобіографії «Пройти крізь стіни» вона оголює душу. Вона розповідає про привілейоване дитинство в колишній Югославії без привілею материнської любові. Про непрості стосунки з батьком і братом. Про її шлях до осягнення ролі мистецтва. Про перемоги й поразки. Про помилки. Про любов... Їхня історія з Улайєм 💔💔💔 ⠀ 💭 «... мистецтво повинно бути тривожним, мистецтво повинно ставити питання, митець повинен передбачати майбутнє. Якщо мистецтво є суто політичним, воно перетворюється на газету. Її можна прочитати раз, а вже наступного дня - це вчорашні новини. Тільки нашарування смислів можуть дати мистецтву довге життя - з часом суспільство братиме з роботи саме те, що потрібно в певний час». ⠀ Знаєте, я хотіла прочитати цю книжку, щоб хоч спробувати зрозуміти сучасне мистецтво. Зрозуміти мотивацію митців, які втілюють перфоманси, що, здається, неможливо осягнути. Як їм це спало на думку? Чому вони це роблять? Що вони цим хотіли сказати? Так. Щира сповідь Марини допомогла мені геть по-іншому подивитися на мистецтво. Однак це не все. Марина мене надихнула. Надихнула жити щомиті і щосили. Дякую їй за це. ⠀ @art.huss, дякую, що видаєте такі прекрасні книжки. ❤️

#SFS 😱 Я тут зрозуміла, що скоро моєму профілю 🥁🥁🥁 6 років, а в мене немає й 2000 підписників. Так, з мене ще той смм-гуру. 😅 І не хочу я купувати 1000 «живих підписників» за 299 грн, балуватися масфоловінгом чи маслайкінгом. Тож вся надія на вас. 😌❤️ ⠀ Умови прості: 1. Оберіть одне з моїх фото й опублікуйте у своєму профілі до 22 вересня. 2. Напишіть декілька слів, чому мене читаєте. 3. Не забудьте тегнути мене, щоб я ж побачила. ☺️ 4. У неділю, 23 вересня, я оберу 5-10-15 (якщо стільки набереться 🙈) профілів і розкажу про них світу. ⠀ Підтримаєте? ❤️

Я люблю Бакмана, але цю книжку читала дуууже довго. 🤷🏻‍♀️ ⠀ Спочатку я купила український переклад, розгортала, дивилася і ставила на полицю. Я думала, що справа в тому, що я звикла читати автора англійською. Потім @obsessed_with_books_cosmetics дала мені цю красу. 😘 Я нарешті почала, але історія дуже довго мене не зачіпала. ⠀ Ніби й мила історія про такі міцні стосунки 7-річної Ельзи з 77-річною бабусею. ⠀ «Мати бабусю - це ніби мати армію. Це абсолютно виняткове право внуків: знати, що хтось на твоєму боці завжди, щоб не сталося. Навіть якщо помиляєшся. Особливо, якщо помиляєшся». ⠀ Ніби й важливі теми - інакшість, цькування в школі, батьківство, кар’єра, вміння визнавати помилки й просити вибачення. ⠀ Ніби й знайомий до щему стиль Бакмана, коли до кінця книжки любиш майже всіх. ⠀ Ніби й під кінець я геть розчулилася й поставила 5 зірочок на GoodReads (до речі, сьогодні переглянула свою оцінку 😏). ⠀ Та попри все я не можу сказати, що ця книжка стала улюбленою. І я сама не зрозуміла спочатку причину. Мабуть, мені було забагато фантазійності, а ще я б хотіла, щоб бабуся показала трохи інший приклад своїй онуці. 😌 ⠀ Однак я не пошкодувала, що прочитала цю історію. Вона мені ще раз нагадала, як мені пощастило. Я теж мала свого супергероя - мою бабусю. Вона навчила мене... Ох! Усе не перелічити. Щиро молитися. Читати. Вишивати. Ліпити пиріжки. Бути щедрою. Любити всім серцем. Ніколи не забуду, як вона казала: «Доню, я б для тебе й небо прихилила». ❤️ ⠀ А тепер я тішуся, що в мого Лукася теж є супергерой. ☺️

@stary_lev, ви що знущаєтеся? Подумала я, коли побачила завдання вибрати тільки 1 книжку з #новинки25bookforum від @stary_lev, яку я хочу найбільше. 1? Як??? 😱 ⠀ Я дуже старалася, але змогла обрати 11. Менше не можу. Ніяк. 🤷🏻‍♀️ ⠀ ▫️ Вальс на прощання ▫️ Енциклопедія неуків, бунтівників та інших геніїв ▫️ Ернест Гемінґвей. Артефакти з життя ▫️ Історії, наклацані на друкарській машинці ▫️ Книга Балтиморів ▫️ Коротка історія семи вбивств ▫️ Підкори свою кухню. Рецепти, що додають сил і натхнення ▫️ Прощавай, зброє ▫️ Розмови з донькою про економіку ▫️ Таємничі загадки ▫️ Чекаючи на Боджанґлза ⠀ Тож, якщо станеться диво й рендом обере мене 🙏🏻, нехай @stary_lev обирає, що ж мені надіслати. Підступний план, чи не так? 😁 ⠀ P. S. А ви щось хочете з цих книжечок?

Як перетворити свій блог на пурпурову корову? 🤔 ⠀ Так. Ви все правильно прочитали. 😄 Поясню для не-маркетологів. Звичайна чорна чи бура корова - це нудно. Хто про неї буде захоплено розповідати? Інша справа - пурпурова корова. От ви якби таку зустріли, скільком друзям розповіли? Так отож! Теж саме і з бізнесом, вашим блогом, вами як фахівцем. ☝️ ⠀ Зараз ми - споживачі товарів, послуг, інформації - дуже балувані. До наших сердець важко достукатися, адже ми оточені неймовірним інформаційним потоком. Багато реклами проходить повз нас. Що робити? Виділятися. Бути такими, щоб про вас хотілося розповідати. ⠀ Повертаюся до букстаграму. Скільки зараз книжкових блогерів і блогинь? 😅 Як виділитися в цьому інстаморі й знайти свою аудиторію? ⠀ 🐮 Складіть список успішних, на вашу думку, букстаграмерів. Проаналізуйте, що їм добре вдається? І… Ні, не намагайтеся повторити. Подумайте, як ви можете робити це краще. Або навіть ліпше – зробіть щось геть протилежне. 💃🏻 ⠀ 🐮 Переймайте успішний досвід, але не дивіться лише на букстаграм. Надихайтеся іншими сферами! 💃🏻 ⠀ 🐮 Подумайте, що в букстаграмі робити не прийнято. І зробіть це. 🔥 ⠀ 🐮 Дослухайтеся до критики – це джерело ідей для удосконалення. 💃🏻 ⠀ 🐮 Частіше питайте себе «А чому б і ні?». Дійте. 💃🏻 ⠀ 🐮 Зізнайтеся нарешті собі. «Ні, потрібні не ідеї. Потрібне бажання втілювати їх». Хіба ні? 😏 ⠀ За мотивами «Пурпурова корова» Сета Ґодіна ⠀ P. S. Чи залишилася для мене «Пурпурова корова» Сета Ґодіна пурпуровою? 🤓 А я читала її ще в універі англійською – і тоді це було щось дуже 🔥🔥🔥. ⠀ Час іде, багато авторів підхопили ідеї Ґодіна й понесли далі. Однак ця книжка залишається актуальною. І нехай приклади не нові, але показові. Мені було цікаво порефлексувати на тему, що було в США на початку 2000-х і порівняти з теперішнім 2018-м в Україні. А ще! Я отримала чарівний пендель для вдосконалення. 💃🏻💃🏻💃🏻

#КнижковаПерекличка 📚 Давно не влаштовувала, а цікаво ж! Напишіть, що ви зараз читаєте. ☺️ ⠀ От я вчора дочитала «Пройти крізь стіни» Марини Абрамович. Зараз читаю на кіндлі «Us against You» - 🔥 новинку Бакмана. А ще! Дочитую свіженький нон-фікшн і завтра почну ще один фікшн. 🤓 ⠀ Так от. Я спеціально не називала останні дві. Якщо в нас із вами виявиться збіг, я надішлю вам листівку. 😘 ⠀ P. S. У GoodReads ще не оновлювала інфо. 😉

Знайомтеся! Книжкові блогині 🤩 ⠀ @pink_bookssss - ціную Іринку за відгуки з перчиком. Зайдіть, прочитайте декілька відгуків - і ви зрозумієте. 💕 ⠀ @oksanaletsread - ціную Оксанку за різноманіття книжечок. У неї ви знайдете відгуки на останні новинки, нон-фікшн і українську класику. А ще! Оксанка малює неймовірні ілюстрації до відгуків. 😍 ⠀ @obsessed_with_books_cosmetics - ціную Ніку за емоцію у відгуках. От читаєш її відгук - і відразу хочеться бігти купувати книжку. 😘 ⠀ Це фото з #КуражБазар. Чесно мені не дуже сподобалося 🙈, зате була рада поспілкуватися з дівчатами. ❤️

Мої книжкові виклики 📚 ⠀ Вирішила нагадати собі і вам, що в мене наразі тривають 3 різні активності. 🙈 Усюди є завдання й можливість виграти приз. ☺️ ⠀ 1️⃣ Марафон #укрліт_НЕ_нудно Мета - прочитати за рік 12 книжок українських авторів і зрозуміти, що нам є, чим пишатися. 💪 Бачу, що тег уже зажив своїм життям і його використовують далеко не тільки учасники марафону. І це мене тішить дуже! ☺️ До речі, можна ще приєднатися: #укрліт_НЕ_нудно_умови ⠀ 2️⃣ #КнижковаРулетка Мета - прочитати одну з книжок, які має прочитати кожна культурна людина. 🤓 Умови тут: #КнижковаРулетка_умови ☝️ На жаль, під тим дописом зникла частина коментарів, тож якщо ви не встигли переписати те, що вам випало, маякніть! 😉 ⠀ 3️⃣ #ilatanka_надихає Мета - побороти страх товстеньких книжечок. Умови: #ilatanka_надихає_умови ⠀ Берете участь у цих викликах? Як ваші успіхи? Встигаєте? 😀

Як ця книжка пройшла повз мене в дитинстві? 🤔 Добре, що @nebo.booklab.publishing зробили ТАКЕ видання з ТАКИМИ ілюстраціями, що я доросла вже не змогла пройти повз. ❤️ ⠀ Якщо ви раптом теж її не читали, то знайте. Ця історія про 10-річну вельми капризну Мері Леннокс. Вона стає сиротою й переїжджає жити до не зовсім гостинного дядька в замок. У тому замку є 100 кімнат, де ніхто не ходить, але хтось надривно плаче. А ще в замку пліткують про таємний сад, який замкнули на ключ 10 років тому... Мері відкриє багато секретів, багато замків - і стане іншою. І не тільки вона. 😎 ⠀ Проста. Добра. Повчальна історія. Для дітей і навіть дорослих! ☝️ ⠀ Так, дорослим вона нагадує, як важливо не ігнорувати своїх дітей. А ще авторка нагадує про вплив позитивних і негативних думок. ☺️ Тож це ідеальна книжка для спільного читання! ⠀ Після цієї історії мене непокоять дві думки. ⠀ 1️⃣ Чи є шанс, що наші діти відчуватимуть радість від біганини на свіжому повітрі? Від того, як проростає рослинка, яку вони посадили? 🤔 Сподіваюся, що ґаджети, інтернет, соціальні мережі, відеоігри не відберуть у них цієї радості. 🙏🏻 ⠀ 2️⃣ Хочу свій сад. 😍 Ну хоча б клаптик землі, де я сама порпатимуся в землі й сама вирощуватиму квіти. ⠀ А ви читали цю історію? ☺️

Знайомтеся. Кейт Аткінсон. Британська письменниця. Моя нова улюблена авторка. ☺️ ⠀ Я почала знайомство з новинки @nashformat.ua - дебютного роману авторки «За лаштунками в музеї» - і не пошкодувала. 😍 ⠀ Ця історія починається з моменту зачаття головної героїні - Рубі Леннокс. Коштовне ім‘я, але... Дівчинка стала не скарбом для своїх батьків, а тягарем. Особливо для матері. 😢 Рубі розповідає про своє життя без прикрас та особливих ілюзій. Про невдалий шлюб батьків. Про вічно незадоволену матір. Про таких різних сестер. Про своє дорослішання. І ми розуміємо, що вона має секрет, який забула... Та не лише вона має секрети. 😏 ⠀ Поступово ми дізнаємося історію 4 поколінь родини - Рубі, її матері Банті, бабусі Нелл, прабабусі Аліси та всіх їхніх чоловіків і дітей. Їхні історії сплітаються в замкнене коло: нереальні очікування - поспішний шлюб - розчарування - нещасливі діти - нереальні очікування... Чи вдасться Рубі та її сестрам вирватися з цього кола? Читайте, щоб дізнатися. ⠀ У мене рідко трапляється любов з першої книжки, а тут це сталося з перших сторінок. Родинна сага, дуже багато героїв, постійне переплітання минулого й теперішнього - усе, як я люблю. Та мене причарували не тільки це, а й такі речі, які в інших книжках дратують. ☝️ Дужки й примітки. Так, я не люблю текст у дужках. А тут вони були напрочуд доречні. ☺️ Щодо приміток - то це взагалі любов, саме в них відкриваються все нові і нові секрети, які зберігалися за лаштунками 4 поколінь. До речі, відкриваються не в хронологічному порядку. ☝️ ⠀ Ось декілька цитат для прикладу: ⠀ «- Злазь, - похмуро каже Банті, - не заважай мамі думати. (Насправді мама не думає, а намагається уявити, що було б, якби ціла її родина зникла, а вона все почала спочатку)». ⠀ «- Що ти сказала? – слова Банті падають на лінолеум, як крижинки (наша мама зранку не людина)». ⠀ «Бідна-бідна Банті, вона не може спустити з нас ока, але терпіти не може, коли ми муляємо їй очі». ⠀ Одним словом - раджу. А сама тішуся, що в мене попереду «Руїни Бога» і «Життя за життям». 🤗

Сьогодні день пам`яті Василя Стуса 🧡 ⠀ Як добре те, що смерті не боюсь я і не питаю, чи тяжкий мій хрест. Що вам, богове, низько не клонюся в передчутті недовідомих верств. Що жив-любив і не набрався скверни, ненависті, прокльону, каяття. Народе мій, до тебе я ще верну, і в смерті обернуся до життя своїм стражденним і незлим обличчям, як син, тобі доземно поклонюсь і чесно гляну в чесні твої вічі, і чесними сльозами обіллюсь. Так хочеться пожити хоч годинку, коли моя розів’ється біда. Хай прийдуть в гості Леся Українка, Франко, Шевченко і Сковорода. Та вже! Мовчи! Заблуканий у пущі, уже не ремствуй, позирай у глиб, у суще, що розпукнеться в грядуще і ружею заквітне коло шиб. ⠀ Василь Стус ⠀ P. S. Зовсім по-іншому сприймається цей вірш. У школі і зараз. 😢