Моє перше свідчення. ⠀ Відправляю це в мережу як завжди з якоюсь такою душевною тривогою, чи мені того треба і тим більше вам, але нехай.💛 Люди, скептично налаштовані, краще пройдіть повз.🙃 ⠀ У мене не порядок з айфоном, тому відео з лагами [я в цьому не спец], особливо друге, потерпіть - далі відпустить - як на мене, важливіший зміст. Щей ледве загрузилось, з разу 10.😭 ⠀ Взагалі, у мене багато чого робилось і робиться в житті, тому вкотре переконуюсь - духовний світ значно ближче, ніж може здаватись. Гарного вечора, інста друзі.🙂😋

«Не від світу». ⠀ Важко бути духовною і дуже світською водночас. Радше сказати, це неможливо. Баланс на двох стільцях, який щоб втримати потрібно дуже постаратися; у світському житті пропонуються часом геть інші норми поведінки, ніж у духовному. Особливо помітна різниця після всіляких реколекцій, коли ти часто зовсім не хочеш повертатись з того стану «рай тут і зараз» у будні. Пам‘ятаю, як верталась вся така натхненна із свого першого вікенду Св. Духа. Ніколи раніше не відчувала Бога так близько і не була такою... запаленою. Це був неземний час. А повертаючись - он в маршрутці тьотя матюкає водія; в під‘їзді сусіди сваряться так... по-італійськи; всі насуплені і похмурі. Це настільки приземлило, що я ще довго ходила сумною, чому світ не такий, який я пережила на вихідних. ⠀ Останнім часом в голові - «будь не від світу, бо і Я не від світу». І «Царство моє не від світу цього». Відчуваю, що Бог хоче змінити моє серце. Аби нарешті з нього скотилась каменюка, яка ніяк не дає мені стати такою, як була колись. ⠀ Я щей впливова. Читаючи постійно про «любити себе», «здоровий егоїзм» і «ти в себе одна», почала звертати на це увагу, але зауважила, що більше думаючи про себе та про власну вигоду, стаю якоюсь злішою, агресивнішою, знервованішою, звертаю увагу на власне «Я», яке чомусь набуває величезних розмірів, коли думаю про власні потреби. Виростає егоїзм, але зовсім чомусь не ось той про які всі кажуть - не здоровий. ⠀ Можливо, просто я відчуваю цей світ саме так. ⠀ Бо коли заглиблююсь в духовне і більше віддаю - маю почуття любові до людей [які чомусь зменшується, коли думаю про себе], радість, є добрішою, приязнішою, у більшому ресурсі. ⠀ Парадокс, але чим менше думаю про себе саму, тим ніби більше для себе самої роблю. Є більш вдячною, більш задоволеною, щасливішою. Хіба так можливо? Але зі мною це якось так. Важко пояснити, що маю на увазі. Почуваю себе краще, коли дійсно поводжусь «не від світу» і «не для світу». По-іншому. Натомість чим більше забираю, тим більше проявляється щось таке, що мені в самій собі не подобається. ⠀ Ну то й нехай. Краще бути дивною для усіх інших, зате лЮбою в Його очах.💛 Бо завжди коли поводилась саме згідно Його волі,⬆

Ми безпорадне покоління чи просто живемо в час, коли є коучі ледь не по кожній проблемі чи то люди з великим підприємницьким хистом, які можуть продати чи не усе на світі?🙈 ⠀ Всілякі курси/марафони/семінари. Як одягатись, що їсти, як сортувати речі, як зберігати спокій, як 🤫 кохатися і т.д. і т. п. Чого тільки не знайдеш. Не знаю, як колись виживали наші батьки чи старші покоління.😅 ⠀ Насправді продати можна майже чи не кожну навичку. Цікаво, що хоч здебільшого великий обсяг інформації є безкоштовно, люди чомусь це не цінують/не хочуть шукати/думають, що почують якийсь секрет секретів. Як на мене, завжди треба ставитись до всього із розумом - і знати куди вкладати кошти, а куди ні. Адже заробіток на голову нікому просто так не падає.🙈 А як правильно витирати попу можна і самому навчитись без онлайн тренера.🤪 ⠀ До речі, чому навіяла мені ця тема.🙈 Ви знаєте, я не прихильник контрацепції і користуюсь купа років лише симптотермальним методом. Так от, коли є безліч консультантів і кожен бажаючий може підійти в церкву і запитати про них, а може навіть там же бути така людина - і де часто інформація надається повністю безкоштовно або за дуже символічну плату (один раз я платила 50 грн за зустріч), бо це робиться більш благочинно - лише піди і запитай; де вистачить буквально 2-3 зустрічі і може пару контрольних, якщо ти вже взагалі не шариш; можна погуглити; чи навіть я тут дівчатам декілька разів перевіряла карти так просто🤷🏼‍♀️- то в інстаграмі є курси на декілька місяців. І коштують вони не одну тисячу і навіть не п‘ять.😌 Це має місце бути, бо на кожен товар свій купець.☝🏻 ⠀ Але чому так з усім? Діє наша впевненість, що інформація, за яку платиш, більш унікальніша? Чи наша лінь, коли хочеш все вже і негайно але не збираєшся пошукати більше чи розібратись самостійно? Або може скупість - заплатила - значить точно не закину, а дійду, до прикладу, марафон до кінця. Гарна мотивація?🙈 ⠀ Насправді моя думка одна - це класно, що маємо стільки спеціалістів з усякої всячини і є кому допомогти, як прижме; але зрештою від цього ми зробились якимись більш розтратливими [взагалі, є таке слово?🙈], а, головне, більш лінивими, бо нічого не хочемо шукати самостійно.🤪

Як вони це роблять?😱 ⠀ Заходиш в інстаграм і рано чи пізно, але на ту, що щойно народила натрапиш. Бачиш фото чи бумеранг з ідеальною фігурою у стилі «3 год. після пологів» з дописом на зразок «ще так багато потрібно змінити»🤪 і думаєш «як» і «чому у тебе не так». ⠀ Бо у мене абсолютно не так. ⠀ Я знаю, живіт з часом стягнеться. Так було першого разу. Так буде і вдруге. Сила волі мінятись у мене слабка, але Є.💪🏻 ⠀ А зараз він такий... знаєте... ну по ньому якби видно, що він народжував. Такий скукожений... А ота «родова» форма пупка... Пігментація досі не зійшла. Чорний. І ця полоска...😪Плями, які тільки шириться завдяки гормонам. Стрії. ⠀ І знову в голові «як вони це роблять». ⠀ Може зараз все так, бо не займаюсь спортом. Бо на нього зовсім не вистачає часу. Я не супер мама [а так хотілось б]. Мені не завжди вистачає часу сумлінно почистити зуби. Каюсь. Можливо, могла б більше, але щось йде не так. Та щей перед початком занять спершу обов‘язково буде курс на укріплення пресу та зменшення діастазу. Мушу сказати він мінімальний. Навіть менший, ніж після перших пологів. Але все ж зверху трохи розійшовся. На один пальчик. Добре, що минулого разу я вчасно про нього дізналась. Спочатку це, потім інакше. Спочатку здоров‘я. ⠀ Дивлюсь на фото і як і кожна жінка, думаю, що зі мною не так. Я теж худа від природи. То чому живіт такий зморщений, як обличчя бабусі 90-а років, навіть камера цього не передає. ⠀ А потім зайду в одну з груп материнства і бачу таких же, як я. Звичайних. Хтось товстий. Бо набрав купа кг за вагітність. І це якщо не сказати нормально, то можна описати - буває. Хтось зі сколіозом, бо постійно носить своїх вічно кричущих дітей. І таке буває. Он живіт зі складками. Он зі стріями. Навіть з більшими ніж у мене. А он із здоровенним шрамом після кесарево. Буває. Фото жінки в прозорих трусах і прокладці-парашуті, яка від твоєї спини аж до живота [ну ви знаєте. нам такі видавали]. І де зовсім не видно твою сексідупцю [як у когось в інсті] чи живіт, бо там майже памперс. І з грудьми, які вже повисли. ⠀ Так є. Так буває. Частіше, ніж показує картинка. Життєво. Як в тебе. ⠀ Звісно, буває і ідеально. [⬆️продовж. в каруселі]

Одна з найулюбленіших 💛 ⠀ Бачили б ви як сіяли очі Сержа, коли він вчора вперше приніс малюка на службу. Я давно його таким щасливим не бачила.☺️ Впевнена, що стосунки тата і сина це щось дуже таке сокровенне і зовсім інакше, ніж у сина з мамою. ⠀ Я бажаю їм близькості. Бажаю нам усім близькості. Аби не «тато допомагає мамі побути з сином», «а тато є з сином, тому що він тато».❤️ ⠀ Не знаю, що може бути цінніше в цьому житті ніж сімейні узи. ⠀ Тим часом наш татко сьогодні на роботі до пізна і посвяткувати ми так і не зможемо.😭 ⠀ Нойчику сьогодні 2 місяці. А нам 3 роки. Після дня розписки.🙈 [п.с: Серж, найкращим подарунком для мене буде, якщо ти нарешті забереш наші фото з тієї ж розписки 😋 Все-таки, 3 роки минуло, а я й досі їх не бачила😅]

Якщо приїхати в Німеччину спеціально народжувати чи отримає маля громадянство, а також про ціну на пологи.🙃 ⠀ Тут з цим не так просто.🙈 Так, малюк, народжений в Німеччині, може отримати громадянство, навіть якщо обоє батьків іноземці. ⠀ АЛЕ ⠀ просто приїхати і народити - не пройде, ну або я не в курсі.😉 Головними умовами є, що на момент народження дитини хоча б один із батьків має проживати на постійній основі в Німеччині мінімум 8 років та мати пмж на необмежений термін. ⠀ Ціна пологів тут також для когось мб не велика, але для когось може кусатися. От прийшов лист, що мої коштували 3000 євро і це без лишніх втручань, форс-мажорів і т.д. Перебувала в лікарні три дні. ⠀ Дитина, один з батьків якої є громадянином Німеччини, має право на подвійне громадянство (наш випадок). У цьому разі, хоч в Україні передбачене лише одне, також діє це право. Якщо ж обоє батьки-іноземці і право бути громадянином дісталось малюку лише через народження, то по досягненні 18-ліття, та найпізніше у 23 роки він мусить обрати, яке з двох громадянств залишить - німецьке чи інше. ⠀ Крім того, тут багато бюрократії, бо німці люблять папери.😅 Вже уявляю, що доведеться пройти, коли подаватиму на німецьке громадянство для себе.🙂

Моє лице, коли ... ⠀ і тут можна придумати безліч формулювань.😅 ⠀ А взагалі на цьому фото Ной нагадує мені тих малюків із упаковок памперсів чи з реклами про симфонію сідничок від бепантен.🤣 ⠀ Вже один цей погляд показує те, який він характерний. ⠀ Кожному Бог роздає все по силах. Мабуть, до нас прийшов він, аби позбавити часу на зайве, бо ми надто багато думаємо про все на світі і заморочуємось. Тепер ніколи.🙈Тільки це зайве в розумінні пухкеньких щічок - усе.😅 ⠀ Але я вже скучаю. Він так шалено росте. Зараз здається мені просто здоровенним.🙈 Давно не важились. Певне вже 6 кг точно.🙃 Коли хтось каже «який манюсик» мені здається, що це зовсім не так.☺️ ⠀ Дітки вдома це щось неймовірне.😊 Завдяки Ною можу за 5 хвилин відчути такий різний спектр емоцій, що сама від себе десь в шоці.🙈🥰 Моя маленька любов.❤️❤️❤️

Відчуваю себе іншою. ⠀ Чи мені хочеться такою тепер бути. Стати. Змінитись. ⠀ Мабуть, це в мені робить материнство. [не просте, але надихаюче] ⠀ Відчуваю, що маю стати сильнішою. Бо дуже і дуже безхребетна. Мені ніяково сказати «ні, мені це не підходить», «ні, у нас так неприйнято» чи «ні, я не можу; так ми робити не будемо; не приносіть; не прийду; не хочу]. Ніяково відмовляти. Не хочеться когось образити, хоч іноді доводиться добряче проковтнути те, що незовсім підходить, наступаючи тим самим собі на горло, аби комусь бути зручною. ⠀ Заради сина я точно не маю бути зручною. Бо коли знехтуючи своїми інтересами ще можу поки примиритись, то його - нізащо. ⠀ Хочеться бути прикладом. Показувати щось краще. Такою, яка б сама собі дуже подобалась. Кого б сама хотіла наслідувати. ⠀ Не робити щось фантастичне, але корисне. ⠀ Працюю над покращенням свого харчування. Почала більше читати. Згодом обов‘язково при можливості введу спорт. А поки качаю всі свої нижні м‘язи. Почала знову більше молитись. Але з цим треба ще і ще і ще, бо це важко назвати «багато». І більше любити. Замислюватись над кожним своїм словом. Бо страшно, щоб не погіршились стосунки з чоловіком. Пам‘ятаю про нього. При кожному незадоволенні стараюсь ставити галочку біля чогось позитивного. Помічати. Дякувати. ⠀ Це не просто. Але гадаю я вже почала відрізнятись і ніколи не буду такою, як раніше. І це прекрасно. Ной, прийшовши в цей світ, приніс з собою щось дуже дуже особливе для мене - бажання ставати кращою. Бо навіть мотивів для цього різко побільшало. Натомість ліні поменшало. ⠀ Хай так буде й надалі.☺️ Як би не було - завжди дякую Богу за все, що він дав.🙂 Щастя, безперечно, у кожному дні. Навіть у дуже стресовому.😋 Те, що відчуваю до своїх хлопців не описати. Хоч іноді по мені не скажеш.🙈

- ти мене бісиш, зникни [різкі вислови зопалу] - ідіот, придурок, нікчема [образливі слова; звісно лише коли ти дууууже сердита] - ти нічого не можеш зробити нормально [нівелювання будь-яких вчинків та старань] - тряпка [танком по його чоловічих шаріках] - он подивись; а її чоловік чомусь може; а як він за нею доглядає; а скільки всього робить; а який має вигляд, а ти... [порівняння з іншим самцем] - ох знала б ти, як він мене дістав; вічно усе не так [обговорення проблем з іншими (часто, подругами)] - моя мама була права... [винесення сміття своїм батькам] - дай сюди, я краще сама [знеціннення прагнень допомогти] - все на своєму горбі мушу тащити [наслідок сильної і незалежної]. ⠀ Ну що... щось відгукнулось? Можеш додати якісь інші пункти? Тоді подивись в куточок. ⠀ Там стоїть величезна лопата, ⠀ якою ти власноруч закопуєш ваші відносини.☝🏻

Історія однієї ночі. ⠀ То було, здається, близько другої години. Чи навіть третьої. ⠀ Ноа, як йому останній час то полюбилося, довго-довго смоктав сісю і мені вже не вистачало сил не спати і відчувати ці лоскотки біля пустих грудей, бо хтось все ніяк не може заснути. Була роздратована, через те, що яку ніч не сплю взагалі. ⠀ Зміну перейняв Серж. Поміняв підгуз, спробував заколисати. То в автокріслі, то на руках. Здається, заснув. ⠀ Стало тихо. Я виснажена чую, як пікає монітор, який стежить за диханням та серцебиттям маляти. Ми звикли до цих звуків і не лякаємось, тому що він часто сигналить, коли Ной активно бігає ніжками чи сильно плаче і кисень ніби-то падає. Десь до 80, не більше, і потім знову піднімається до 100. ⠀ Цього разу було по-іншому. ⠀ Тихо. Монітор сигналить. 89...84...75...62... і все нижче і нижче. Малий принишк. Сергій: «Здається, він не дихає». ⠀ Я вскакую на п‘яту точку і поспіхом зі страхом кажу: «Піднімай, піднімай його вверх». Сергій трясе малим у вертикальному положенні. Показник піднімається. Малюк встає, не розуміючи, що відбувається. ⠀ Видихнули. ⠀ Знову заколисує. Кладе на ручки. Через деякий час те саме. Потім знову. ⠀ Було жахливо. ⠀ Вже на 4 чи 5 раз ми зрозуміли, що щось не так, бо цього разу показник почав падати, коли Ноа не спав, а бадьоро шевелив ніжками. ⠀ Подивились, а то просто відійшов кабель і в позиції лежачи починав барахлити, бо цієї ночі його замотувала мама і зробила це дуже легко, щоб дитині нічого не перетиснути🤦🏼‍♀️ ⠀ З висновком Сержа - «Від сьогодні кабель намотую я» - пішли спати. ⠀ І знаєте, більше нічого не дратувало. І сісю він смоктав пів ночі. А я була найщасливіша жінка, яка з очима повними любові дивилась на свою дитину і зовсім не хотіла спати. Просто дякувала, що все добре. ⠀ Давайте, кожен зараз міцно поцілує своїх дітей і пороздумує, чому нам потрібні такі струси, щоб перестати скаржитись, а натомість цінувати моменти. Помічати важливе. ⠀ Бо після тієї ночі нічого іншого не мало значення. Здоровий. Хай плаче. Капризує. І хоче мами. Він тут. Він з нами. Дякую. Тепер було можна видихнути. ⠀ Не будьте, як я. Будьте вдячними. Ловіть ці дорогоцінні моменти такими, якими вони є зараз.

Тут мало бути дуже красиве сімейне фото з атмосферними светриками та милим костюмчиком Ноа, але щось пішло не так і наша дитина абсолютно не має ніякого настрою на пам‘ятні знимки. Тому просто хай буде миле фото дуже характерного хлопчика.🤪 ⠀ А ще кожного разу, коли кудись вибираємось, я кажу собі: «Все. Це востаннє. Поки трохи не виросте, нікуди не будемо їздити.» І все одно робимо наступну помилку.😅 ⠀ Веселих всім свят. Сподіваюсь ви проводите час весело і не забуваєте про найголовнішого винуватця всього торжества.😊❤️ ⠀ А для мене це перше Різдво без сестер 😭, дідуся і бабусі, рідних. Перше не в Україні. Добре, що батьки хоча б мали змогу приїхати.🙃 Сподіваюсь це було виключення і більше так не буде.🥰

1-ші висновки, які зробила у моєму материнстві. ⠀ ✔️ Кожен досвід унікальний і неповторний. Не зможу комусь щось порадити, бо кожна дитина - особистістьі «інструкцію» до неї не прочитаєш в книжці та не отримаєш від когось іншого. Що працює з одним, не підходить іншим. Бо бачу, що з 1-им Ноа - сьогодні функціонує одне, а завтра - думай. ⠀ ✔️ Кажу собі попрощатись із власною категоричністю. Вагітною була впевнена, що через ГВ моя дитина точно не знатиме, що таке пустушка. Шкода лишніх смокталок і все таке... В результаті вже через тиждень намагалась спробувати її навчити, бо дуже налякало, що й 10 хв. вільних не маю. Оскільки молока у мене ого-го і малюк набирає чимало, я могла собі дозволити спробувати. У висновку - більше місяця ми «вчили» на різні види смоктайликів і все одно ні до чого не прийшли, бо обманути Ноя неможливо.🙈 Істерика, а потім ще заспокоюй годину. Але тим не менш - висновок я зробила. «Ніколи не кажи «ніколи». ⠀ ✔️ Вміти приймати допомогу.🙈 Час побути суперсамостійноюмамою обов‘язково настане, а якщо є можливість хоч на короткий час звільнити руки, аби поснідати не поспіхом і канапкою, від якої твій гастрит вже давно плаче, а нормально, то чому нею не скористатися? Не має для кого бути героєм, хіба в разі якщо хочеться побути «ідеальною мамочкою», яка «все сама». Але бачу, що декілька днів без нормальної можливості почистити в тиші зуби, щоб конвульсійно не здригатися «бігти в кімнату чи ні» перетворюють «ідеальну мамочку» на «невдоволену та нервову жінку», яка хоче все встигнути - і з дитиною, і з чоловіком, і з домашніми справами, і щоб ще самій виглядати хоча би на «ок», якщо не на «супер». Але так не буває. Тай кому воно треба. «Все сама», але нервуватися, що валишся від втоми, бо в хаті все «недо», тому що сили тебе покинули - точно не характеризує «ідеальність», зате невроз розвинути може. ⠀ ✔️Більше видихати. Темп «швидко-швидко» лоскоче нерви, а це виливається у щось недобре. Краще повільно, але в спокої.🧘🏼‍♀️ ⠀ А зараз спати. Буду перечитувати, бомені гарно вдається робити правильні висновки, але, зізнаюсь, на жаль, не завжди вчасно їх використовувати на практиці.🙈🙃