«Це Китай,дитинко» Поки-що у моєму туристичному арсеналі є тільки одне велике місто Китаю,але найголовніше. Воно не перестає дивувати, нічні пейзажі взагалі захоплюють дух! А поєднання старовинної архітектури з сучасним мегаполісом поосто щось. Коли ти стоїш високо на оглядовій площадці, а перед тобою відкривається вид на два різні світи. Ось тут біля твоїх ніг лежить історична спадщина з закрученими дахами, а через якісь 5 км височіють сучасні хмарочоси. І ця тенденція повсюди. Ось ти ідеш містом і захоплено любуєшся шедеврами сучасної архітектури, в поміж ними може поичаїтися арочка в старовинному стилі🥰 Дійсно місто контрастів і майбутнього🏯#beijing #china #liveinchina #summerpalace #forbiddencity #templeofheaven

«Це Китай,дитинко» Мої спостереження за два місяці перебування в Китаї. Люди намагаються допомогти тобі весь час,хоча і не розуміють тебе. Особливо,якщо ти звертаєшся за допомогою, то точно не відмовлять в цьому. Можливо зі мною так,бо я іноземка тут. Особливо цікаво спостерігати за реакцією,коли ти кажеш,що не розумієш їх. Практично усі починають говорити повільніше та гучніше, але це не допомагає мені їх зрозуміти. Великою різницею між Україною та Китаєм є зустрічі з друзями. Якщо ти запрошуєш когось,то ти і оплачуєш рахунок. Тут не прийнято розділяти рахунок. Також тут є культ їжі. Місце,щоб поїсти можна знайти скрізь. Найпопулярнішою стравою тут звісно є рис. Його вживають з усим. Це як хліб для них. Також величезний вибір овочів та фруктів і навіть взимку можна купити полуницю, чорницю, малину і тому подібне. І дійсно це рятує,бо в супермаркеті тяжко щось знайти звичне для мене. Не розумію чому цю націю називають «жовтою»,бо більшість із них мають смугу шкіру. Також не всі китайці низькі. Уже зустріла багато людей,які є вищими за мене. Ось такою є частинка моїх спостережень. #china #mychineselife #storyfromchina #ukrainianinchina

«Це Китай,дитинко» Ну,от і пройшов уже місяць мого проживання в Китаї. Чесно кажучи мізки ще не зовсім усвідомлюють це. Не можу навіть сказати це багато чи мало,проте за цей час встигла потрапити в цікаву ситуацію. На другий день після прильоту я заблукала. Мені потрібно будо дійти від магазину до квартири самій,в там уже зустрітися зі знайомою, проте це виявилося не так легко. Перед приїздом спеціально завантажила собі офлайн карти, бо розуміла,що перший час Інтернету у мене не буде, і приїхавши у квартиру виставила геотег. Коли в мене запитали чи доберуся сама,то відповідь звісно була ж очевидна,що без проблем. Перші хвилин 30 блукань були з надією,що ось за цим поворотом будуть мої ворота,бо тег привів саме ж сюди. Потім почалася паніка,бо ЖК зовсім не схожий на мій та ще й недобудований. Вулиці зовсім не такі,як бачила вчора. На вулиці темно, Інтернету немає,зв‘язку немає та і телефонних номерів,то немає. Знання англійської не рятує взагалі,бо ніхто не говорить нею і від фрази «Hello. Do you speak English?” люди тікають,як чорт від ладана. Дякую,тій дівчині,яка все таки через 10 хвилин гри в «крокодила» мене зрозуміла і допомогла зв’язатися зі знайомою. І після більше ніж години блукань все таки потрапила в пункт призначення. Тепер свої геотег перевіряю по декілька разів,бо той виявився не вірним(за два квартали) Тепер добре розумію іноземців в Україні. Якщо зустрінете когось такого на вулиці,то спробуйте все таки допомогти. На даний момент це уже смішний спогад для мене,але коли емоції були на межі зриву від безвиході,то почувалася зовсім інакше. Бажаю блукати містом тільки в своє задоволення)) #China #travel #anotherworld

І моя рубрика «Це Китай,дитинко» Тільки побачивши карту метро Пекіну у мене був трішки шок,після трьох ліній метро Києва. Тут їх більше 20-ти,але у нас є хороша приказка «Не такий страшно чорт як його малюють». Дійсно дуже зручне в користуванні. Скрізь є позначки двома мовами і також оголошення(тільки тяжко розібрати,що вони кажуть). У кожному вагонні електронне табло з зображення лінії, яке показує де ти зараз. Купити квитки можна в спеціальну терміналі(є англійська мова). Якщо не розберетеся,як я вперше,то можуть допомогти. Перед входом в метро обов‘язково проходиш security check. Там сканують твої речі і потрібно пройти через металодетектор. Платформи закриті спеціальними огородженнями з дверима і вони відкриваються тільки після прибуття потягу одночасно з його дверима. У самому метро є зв‘язок і Інтернет. У вагонах немає такого шуму,як в Києві, та і потяг виглядає ніби один великий вагон. Для зручності користування метро можу порадити програмку MetroMan(мені також порадили її). Вона допоможе побудувати зручний маршрут у метро і вирахувати час та ціну. Ціна проїзду також залежить від відстані. Перед входом потрібно купити квиток до потрібної станції і отримати карточку(як на фото). При вході просто прикласти карту до турнікету, а ари виході всунути в нього,бо в іншому випадку він не випустить. Приємних поїздок.

І от відкриваю рубрику «Це Китай , дитинко» Тут уже практично три тижні і з очима у мене все добре(для тих,кому цікава ця інформація)😀😶 Так от хочу розповісти як реагують китайці на іноземців. Якщо ти живеш у маленькому містечку( приблизно 350 тис людей), то готуйся,що на тебе будуть тикати пальцями, озиратися і навіть фотографувати. Також люди намагаються зі мною поговорити,але все,що знаю це «тхін бу дон»,що означає «я вас не розумію» і починаю посміхатися, як придурок)))🤗😬 Звісно реагую на це з посмішкою,бо розумію,що у моєму рідному містечку реакція на іноземця була б схожою. Сьогодні в супермаркеті,як мені здалося,одна дівчинка-підліток ходила за мною. Особливо яскраво реагують діти. Дехто боїться, але в більшості випадків з цікавістю спостерігають за мною. Ось такі мої перші спостереження за іншим світом. #china# travel #otherworld

☕️Coffee, I miss you!!! Якщо ви любите каву і збираєтеся в Китай,то запасіться нею вдома!!! Як же я сумую за цими «ларьочками» з кавою на кожному кроці. Знайти каву це величезна проблема,а от щоб вона була ще й смачна, то це взагалі катастрофа!!! Поки-що єдине місце, де кава дійсно смачна і воно знаходить в десяти хвилинах ходьби від мене це KFC. Ціна на хорошу каву відносно велика,але вона того варта!!

Літати я не боюся, як виявилося,хоча страшенно боюся висоти. Це дуже круто,але коли переліт 10 годин і ти не спиш,то це дуже нудно. Види з ілюмінатора просто чудові. Встигла побачити і моря(можна сказати,що два рази побувала на Чорному морі за цей рік), і гори,і нічні міста. #flight #travel

Одеса...довгий час хотіла потрапити в це місто і от нарешті це відбулося. Поїздка була частково спонтанною. Коли мені запропонували поїхати,особливо і роздумувала і зразу ж погодилася. Не жалкую взагалі. За 2 дні було пройдено 50 км, встигла зустріти світано на морі🌅, погуляти нічною Одесою, покататися на колесі обзору🎡(хоча висотою боюся дуже) відвідати кучу визначних місць та зробити 1000 і одне фото. Дійсно вночі це місто виглядає зовсім по-іншому. Воно трансформується... Коли включаються усі ліхтарі ,підсвітки, лампочки і ще багато різних пристроїв,які світяться, блимають,мерехтять і ще роблять багато чого,то ти потрапляєш ніби в інше місце. А ці зачаровую ці вогні на воді... можна годинами просто сидіти на березі слухати море і дивитися на них.✌️🧘‍♀️ Архітектура являється окремою темою. Практично кожна третя будівля є пам‘яткою або там жив хтось видатний. 🏛 А історія про те,як ми добиралися 13 годин з Одеси до Києва,не спавши при цьому більше доби, взагалі епічна))🛣 Photo by @allabagatska

Чому люди дивуються,коли я говорю,що люблю рок-музику? У більшості випадків чую,що не схожа га таку людину. А як тоді на їхню думку повинні виглядати люди,що надають перевагу тяжкій музиці!? Як я розумію,то повинна носити шкіряний одяг, надавати перевагу чорному кольору і ходити з «жирним» волоссям. Чому даний жанр музики асоціюється саме з такими персонажами? Час ніби не стоїть на місці. Уже минули часи субкультур і людей,які так виражали свою приналежність до них. Більшість моїх знайомих,що також слухають рок,виглядають як зовсім звичайні люди і це нормально! (P.S. Скоро Distubed в Києві. Хто ще збирається на їхній концерт?)#disturbed #loverockmusic🎸🔥

Осінь...

Краса у деталях. Як часто,у швидкому темпі життя,ми не помічаємо її навколо. Часом потрібно зупинитися і просто роззирнутися довкола. #nature #beautiful #sunnyday

От і завершилася друга трилогія,які було прочитано менше,ніж за два місяці. І,мабуть,за цей рік було прочитано більше двох десятків книг та й у планах ще їх дуже і дуже багато. Нарешті доросла до літератури,яку читали в школі. Тоді вона зовсім не сприймалася,а зараз дуже цікаво. Розумію,що нас змушували читати книги для якось морального виховання,але більшість однокласників усе це читали виключно у скороченому варіанті. Читаючи "Інферно",яке базується на "Божественній комедії" Данте, про неї змогла пригадати лише те,що це була книга десь сторінок на 600 і читала її у повному об'ємі. І тепер після скількох років після закінчення школи повертаюся назад до уроків зарубіжної літератури, щоб знову перечитати класиків. І постає питання навіщо тоді було вбивати час на ці книги,які забулися через рік? Чому ми не читали щось цікаве для нашого віку?