СПРАВЕДЛИВА НЕСПРАВЕДЛИВІСТЬ Я з дитинства борюсь за справедливість! У школі мені казали : Тобі б в президенти! Так яро я висловлювала свою думку. А от коли я вступила в університет і побачила весь масштаб проблеми несправедливості!!! Знаєте, я з жахом і відразою на все це дивилася. Тоді я зрозуміла, що політика не зацікавить мене ніколи "от слова совсем". Але все якби я мала можливість розбавити місто своїми бігбордами, перше, щоб я написала, це: Так буде не завжди... (Йдете ви такі на роботу сумні, без настрою, піднімаєте очі, а там такий бігборд. Повторюєте цю фразу про себе і вже далі крокуєте легше, впевненіше) Ще б я хотіла, щоб саме цей бігборд стояв біля нашої міської ради. Тому, що ким би ти не був, треба залишатися людиною! І якщо ти в когось сьогодні забрав чи не дав, то будь певен, аукнеться тобі це і не раз!!! Наступний бігборд виглядав би так: Цінуй і поважай своїх батьків! Коли я чую від дорослої людини, що батьки мені повинні купити квартиру, згуляти весілля чи дати гроші на ще щось там...мене це обурює!!! Тобі ніхто нічого не винен! Тільки ти сам! Вони тебе народили, виростили. Маєш бути вдячним за те, що тобі дали життя. Просто візьміть прямо зараз подзвоніть, подякуйте їм, скажіть що любите. Як часто ви це робите?) Третій : Борись зі своїми страхами. І ніколи, чуєш, ніколи не зважай на думку інших! Все наше життя, окутане страхами і осудом інших. То ж давайте не зважати і робити, те що подобається! #файновсюди #файновсюди6

Черкаси... Тут бульвар пахне мріями Кожна лавочка загорнута м'якою теплою ковдрою, зітканою із надій та сподівань. Он сидить пара і про щось завзято щебече Мабуть про житло, яке планують брати в кредит, чи про дітей, наче й хочеться вже, але страшно.. А ще й кредит! Проходжу далі бачу дідуся й бабусю, Вони виглядають щасливими. І від цього стає так тепло на душі. Йду далі... зупиняюсь на мить..закриваю очі В думках промайнуло: Це місто може зламати тебе! Але ні. То здається... Навпаки...дає сили жити! Навіть тоді, коли загубила сенс прокидатися вранці Мені тут добре. Відкриваю очі, вдих..видих.. І йду далі... #файновсюди #файновсюди5

ЯК ВИГЛЯДАЄ ЛЮБОВ НАСПРАВДІ Кімната... крізь ледве відкриті фіранки, пробираються останні осінні промінчики сонця. Вони огортають простір теплом та падають прямо на стіл. На ньому видніється, корзинка, сплетена чиїмись чарівними руками, а в ній цукерка. Зовсім одна... В ідеалі їх має бути багато, але вона чомусь одна ( навіть не знаю чому🤭) Лише промінчики торкаються до неї своїми теплими руками, ніби заграють ...вони інколи ненадовго ховаються, але всеодно повертаються, щоб нагадати - за вікном життя продовжується... День змінює ніч..і так по колу.. Але одного дня таки настане той момент, коли він зайде в цю кімнату зголоднівший, схопить цукерку і з'їсть кинувши обгортку на стіл не в смітник, не в корзинку, а йомайо прямо на стіл!!! І вже промінчики будуть зігрівати зіжмаканий шматок поліетилену, який не відчуватиме тепла їх рук. От і все. P.S. в той день, що на фото я офіційно пообіцяла не помічати його недоліки, стараюсь. Люблю ♥️ @verrhovceva #файновсюди #файновсюди4 #пишуукраїнською #пафоснопропросте

МІЙ ПЕРШИЙ РАЗ Машина. Руль. Педаль. Город. Зчеплення. Кинула. Не вписуюсь. В поворот. Тато. Вибиває з рук. Кермо. Полетіло. З під. Колес. *амно. Крик. Гучний. В мене. Переляк. Батько. Каже. Посивію. Я дурак. Машину. Тобі. Зась. Комбінат. Тебе. Чекає. ВАЗ. P.S. Опис того як вперше у 8 класі сіла за руль. Добре, що то був город 😂 Жаль, що вивезли вже удобрення, прийшлось машину мити) #файновсюди #файновсюди3

ДЕНЬ, ЩО НА ПОВТОРІ Ранок. Сонна. Лабораторія. Люди. Колби. Колби. Колби. О, піпетка! Голова. Болить? Настрій. Нуль. Апаратчик. Анекдот. Апаратчик. Анекдот. Анекдот. Розсмішили. Щаслива. Цукерка. Знову. Щаслива. Кава... Колби. Колби. Колби. Вечір. Душ. Коханий...Спати. ...Ранок. Сонна. Лабораторія...😂 #файновсюди #файновсюди3

ВИ НЕ ЧЕКАЛИ МЕНЕ, А Я ПРИПЕРЛАСЬ... Простора біла кімната. Грає приємна музика...Всі метушаться, хтось витанцьовуючи хіхікає, інші бурно щось обговорюють. Дивно що у кімнаті ніби немає стін і дверей. Є лиш багато лав, їх не порахувати.. Звідкись подув вітер, всі швиденько розсілися на свої місця...Притихли.. З'явився чоловік не великого зросту із сивою бородою і довгим волоссям. Біля нього так багато світла. - Таксс, "осінній призив" готові?) Чутно як затупотіли маленькі ніжки, затамувавши подих із захватом оченята втупились на чолов'ягу... - Сьогодні у вас найважливіший іспит. Гляньте, він махнув рукою і підлога зникла, утворивши величезний екран. - Їх так багато!!! - почувся голосок із натовпу. -Так, багато, а Ви, маєте вибрати "своїх". Знайте, вони чекають. ...Як же я ...як я їх знайду?? Від розгубленості малеча заплакала... -Ні, я не піду!!! - Чшш..не панікуй..придивись.. але знай вирішувати тобі! - сказав бородань і неначе розчинився у ранковому тумані. . . . Був теплий весняний день, коли в одній із місцевих лікарень пролунав дитячий крик. Із палати вийшла стомлена лікарка, підійшла до збентеженого чоловіка. Молодий, русявий, худорлявий, видно, що не спав вже декілька днів. Його блакитні очі, сповнені сподіваннями дивились на неї... ...Хвилинна пауза і вона промовила: -" У вас дівчинка! " Він видихнув і на його обличчі замайоріла посмішка, яку вже не можливо було приховати. -Вона прийшла! - прошепотів він і побіг у палату. P.S. Fhoto by me. #файновсюди #файновсюди2

Потяг Львів-Херсон ...плацкарт...приблизно 2:30 .. Майже всі сплять у вагоні ..чути лиш як підхрапує чолов'яга, що так і не зміг достукатися до провідниці, щоб купити випивку...) Раптом тишу пронизав чоловічий крик.. я злякалася.. притихла... Люди почали обурюватися що їм не дають спати. А один хлопець озвавсь: Мабуть хильнув дядьку гарно? Чи може причудилось, що тебе обікрали? Моя цікавість перемогла і я злізла з полиці і підійшла глянути що ж сталося.. Побачила чоловіка років 60, який сидів у "тільняшкі", підперши голову обома руками.. чомусь так запам'яталося його волосся, воно було біле як сніг... Руки розмальовані венами, які чітко виділялися одна на одній.. Дядько взяв рушник і лоба витер І попросив трохи води Я подала і побачила як скупа сльоза покотилася по його щоці. Але він її так швидко витер, щоб більш ніхто не помітив. Він підняв на хлопця очі - і сказав, що в нього пам'ять по ночах болить... Болить душа в освенцімі розп'ята... Смугаста роба липне до хребта, І вибухає серце як граната! І корчиться від крику темнота. Як звать його, і де, в якім він краї, Глибокі очі - прикра сивина Я імені його нажаль не знаю Але тепер я знаю як болить війна... #файновсюди #файновсюди1

Ніч..Ставок, небо повне зірок..тихо.. Чутно було лише наші розмови до ранку... І непомітно прийшов світанок...наш перший світанок вдвох...моя рука в його руці.. Він стиснув її так міцно, що в моїй голові промайнула думка, а чому б і ні🤫 Я довірилася.. Саша переїхав в Черкаси, знайшов роботу, ми жили в мого брата "на підлозі" 😂, я ще навчалася. Йому було 18, мені 19, коли він запропонував разом жити, правда ж дорослі?) Достатньо дорослі, щоб створити сім'ю. Так, саме сім'ю, адже з того моменту ми все робили разом. Про весілля ми не говорили, про пропозицію я й не мріяла, але........🤫 2019 року в новорічну ніч я отримала пропозицію від якої таки не змогла відмовитися 😂 . . Далі більше...) . . #svatkomotofamily♥️